Йона

Вступ до ЙОНИ

Йона жив за часів правління Єробоама II, царя Північного Ізраїльського царства з 782 до 753 роки до н.е. (2 Царів 14:25). Його ім’я означає «голуб». У той час Ассирія була домінуючою політичною силою і грізним ворогом, але за півтора століття вона зазнає повної катастрофи. І все ж це був незвичайний момент у часі, коли єврейський пророк був покликаний проповідувати язичникам.

Зміст

• 1

  • Йона ухиляється від свого проповідницького обов’язку

• 2

  • Йона кається і повертається до Бога

• 3

  • Йона проповідує в Ніневії

• 4

  • Йона шкодує про свою роль і обурюється, що Бог помилував Ніневію

Головна тема

Ця книга завдає удару по єврейському почуттю власної винятковості і підтверджує той факт, що Бог є Богом для всіх народів. Він хоче, щоб усі люди спаслися. Він пропонує Свою благодать, милосердя і спасіння всім людям, незважаючи на їх етнічну чи національну приналежність. Ізраїль повинен був зрозуміти свою роль у більш масштабному Божому плані спасіння. Всі, хто покається і підкориться Богові, відчують Боже духовне оновлення.

ЙОНА

[1:1] Хоча скептики вважають і саму книгу, і її пророка вигадкою, історичність цієї книги та її пророка підтвердив Сам Ісус (Матвія 12:38–41, 16:4; Луки 11:29–32). Йона в череві риби так само історично реальний, як і Ісус у серці землі. Докладніше про історичність і достовірність Книги пророка Йони дивіться у J.W. McGarvey (1896), Jesus and Jonah (Cincinnati, OH: Standard Publishing).

[1:2] Представлення Ніневії як «великого міста» було історично підтверджено археологічними дослідженнями, зокрема, сера Остіна Генрі Лейарда на початку ХІХ століття.

ЙОНА ТА «КИТ»?

Скептики часто виступали проти згадки про «кита» в Матвія 12:40, наполягаючи на тому, що абсурдна навіть сама ідея про те, що людина може бути проковтнута такою істотою і вижити. Проте, їхні аргументи виявилися безпідставними з двох причин: по-перше, цьому існує історичний прецедент, що вказує на можливість такого явища; і по-друге, текст цієї історії наполягає на тому, що морська істота, про яку йдеться, була утворена Богом надприродним чином з певною метою. Бог спеціально «приготував» (мана – призначив, створив, приготував) велику рибу. Це саме слово використовується далі в книзі для позначення інших випадків прямого втручання Бога: Він також приготував рослину (4:6), хробака (4:7) і східний вітер (4:8). Джордж Кенсдейл був правий у своєму висновку: «Немає сенсу розмірковувати про повне фізичне пояснення інциденту, який в першу чергу є метафізичним, тобто чудесним». З ним погоджуються Макклінток і Стронг: «Ця подія явно чудесна і тому більше не належить до сфери зоологічних дискусій». Виживання Йони після перебування всередині морської істоти не більш дивовижне, ніж виживання Шадрака, Мешака та Абед-Неґо після «вогняної печі» (Даниїла 3:27).

На додаток до висновків, які можна навести як докази (1) достовірності того, що Йону проковтнув кит, і (2) чудесного Божого приготування цього створіння, третє роз’яснення полягає в перекладі. У самому тексті книги йдеться, що «Господь приготував велику рибу, щоб проковтнула Йону» (Йони 2:1). Єврейське слово даґ, що лежить в основі англійського (і українського) перекладу «риба» (2:1, 2, 11) – це загальний термін, який «завжди має збірне значення "риба"». Вільям Гезеніус, чиї лексикографічні дослідження давньоєврейської мови не мали собі рівних, визначав слово даґ просто як «риба». Видатний дослідник івриту К.Ф. Кейл наполягав на тому, що «велика риба, яка не має більш точного визначення, не була китом». Отже, слід зробити висновок, що слово, яке використовується в Книзі Йони для позначення морської істоти, яка проковтнула Йону, відноситься без розбору до будь-якого виду риб – незважаючи на формальні таксономічні класифікаційні схеми, розроблені науковою спільнотою за останні кілька століть. Воно має таку ж загальну широту, яка притаманна українському слову «риба» і може стосуватися будь-якої холоднокровної водної хребетної тварини – від форелі, окуня чи коропа до акул, скатів, медуз і раків.

Однак, навіть тут слід зробити деяке уточнення. Згідно з сучасною зоологічною класифікацією, «кит» не є «рибою» – він класифікується як ссавець. Знавці івриту не відзначають такого розмежування в термінах, що використовуються в Старому Заповіті. Звичайний термін даґ на позначення «риби» не обов’язково виключає кита у своєму застосуванні. Дійсно, тисячі років тому Бог не мусив класифікувати тварин за нашою сучасною класифікаційною схемою.

В івриті використовуються три додаткові слова, які мають відношення до цієї дискусії. Два з них тісно пов’язані між собою: тан-нім і тан-нін. Перше слово зазвичай перекладається (хоча й помилково) як «дракон» у Біблії короля Якова. Новіші переклади зазвичай вживають слово «шакал», за винятком Єзекіїла 29:3 та 32:2, де середовище існування істоти очевидно водне, і тому вживається слово «чудовисько». Другий термін трактується більш вільно в Біблії короля Якова, і перекладається по-різному: як «кити» (Буття 1:21; Йова 7:12), «змій» (Вихід 7:9, 10), «дракон» (Єремії 51:34) та «морські чудовиська» (Плач Єремії 4:3). Третім відповідним терміном є «левіафан» – це транслітерація єврейського терміну «лів-ях-тан» (Йова 40:25; Псалом 103:26; Ісаї 27:1). Ця «дуже велика морська істота», безсумнівно, була вимерлою, подібною до динозавра рептилією, яка колись населяла океани. У той час як слово «левіафан», безсумнівно, відноситься до певного виду тварин, попередні два слова (тан-нім і тан-нін) є загальними і неспецифічними, як і слово даґ. [Цікаво, що в Ісаї 27:1 левіафан згадується і як «змій» (нах-ґаш) і як «дракон», або «рептилія» (тан-нім)].

Особливо варто відзначити той факт, що на п’ятий день творіння Бог створив морських істот. Він використав два слова для позначення цих мешканців «вод». Перший – це «душі живі» (Буття 1:20, 21б) – звичайний термін для позначення живих істот, або «створінь» (нефеш). Другий – це «морські істоти» (Буття 1:21а) – множина від тан-нім. Цей останній термін є важливий для розуміння узагальнюючого характеру єврейської мови в її позначенні морських мешканців. Це слово помилково перекладено як «кити» в Біблії короля Якова (KJV). У Новому перекладі Біблії короля Якова (NKJV) воно перекладено як «морські істоти», в інших версіях (ASV, NASB, RSV, та NEB) – як «морські чудовиська», а в Новому міжнародному перекладі (NIV) – «морські створіння». Останні три варіанти перекладу точно передають сенс цього слова на івриті, демонструючи двозначність, характерну для єврейських позначень видів тварин у Старому Заповіті. [Примітка: слово, перекладене як «птахи» (Буття 1:20, 21, 22, 26, 28, 30), безсумнівно, має таку ж широту і багатозначність, позначаючи таким чином будь-яку істоту, здатну літати, включаючи ссавців (наприклад, кажанів), комах і рептилій (наприклад, птеродактилів)].

Чи називав Христос велику рибу, про яку йдеться в Книзі Йони, «китом» в Матвія 12:40? Матвій записав, що Ісус назвав ту морську істоту, використавши грецький термін «кетос». Перекладачі Септуаґінти використали той самий термін у перекладі тексту Йони 1:17. Грецькі лексикографи надають вирішальне значення цього слова. Високоповажні знавці грецької мови Арндт і Гінгріх пропонують лише одне визначення слова кетос – «морське чудовисько». Словник, створений для використання з авторитетним грецьким текстом Нового Заповіту Об’єднаних біблійних товариств («Стислий грецько-англійський словник Нового Заповіту»), визначає кетос як «велике морське створіння». Тейєр наводить три терміни – «морське чудовисько, кит, величезна риба», при цьому зазначаючи, що «кит» є лише одним із можливих варіантів перекладу серед багатьох інших у ширшому розумінні цього терміну. Відомий автор коментаторів до Біблії Альберт Барнс наполягав: «Добре відомо, що грецьке слово, перекладене як "кит" у Новому Заповіті, не обов’язково означає кита, але може означати велику рибу або морське чудовисько будь-якого виду». Він також припускав, що ця істота була різновидом акули. Макклінток і Стронг ще більше розвинули цю думку, зазначивши, що це слово «не обмежується у своєму значенні "китом" або будь-яким китоподібним; …воно може позначати будь-яке морське чудовисько, або "кита", або "акулу", або "тюленя", або "тунця величезних розмірів"». Поважний дослідник Біблії Дж. В. Макгарві писав: «Грецьке слово, перекладене тут як "кит" – це «морське чудовисько». Ленський також надавав перевагу перекладу «морське чудовисько», стверджуючи, що «"кит" у наших версіях – це лише варіант перекладу».

Версії перекладу терміну кетос у Матвія 12:40, безсумнівно, заплутують пересічного читача Нового Заповіту, переважно трактуючи його як «кит» (зокрема, в KJV, ASV та RSV). При чому обґрунтування цього невиправданого лінгвістичного рішення, яке, за твердженням Льюїса, створило «зайву проблему», залишається загадкою. За іронією долі, ці три версії перекладають цей термін в Йони 1:17 як «риба». З іншого боку, в NASB, NEB та REB кетос у Матвія 12:40 перекладено як «морське чудовисько». Три версії, які знайшли відповідні й схожі варіанти перекладу, – це GNB («велика риба»), NIV («величезна риба») і NKJV («гігантська риба»). Слід також зазначити, що в грецькій мові узагальнююче слово для позначення риби – це іхтус, а не кетос. Останній термін відрізняється від першого тим, що кетос означає морське чудовисько, або, можливо, величезну рибу.

На основі цих лінгвістичних даних можна дійти висновку, що ні в грецькій мові, ні в івриті не знайшлося відповідного терміну, щоб точно визначити створіння, яке проковтнуло Йону. За твердженням Ерла Калланда, «ідентичність або біологічна класифікація цього великого водяного монстра невідома». Обидва слова, даґ і кетос, «позначають морських істот невизначеного виду».

4:6 аЄвр. кікайон, точна назва рослини невідома

[3:6] Історичність Книги Йони підтверджується також її зв’язком з реальними історичними особами. Царя Ніневії, про якого згадано в книзі, вчені пов’язують з одним із ассирійських монархів того часу, можливо, з Адад-нірарі III, сином Шамші-Адада V, який правив у 811–783 роках до н.е., або з Ашшур-Даном III, сином Салманасара IV, який правив у 773–755 роках до н.е.