Ісая (1: Земля плоска?)

Вступ до ІСАЇ

Пророк Ісая, якого часто називають «месіанським» через його часте згадування спокутної жертви Христа, більшу частину свого життя прожив в Єрусалимі, проповідуючи в Південному царстві Юди. Його пророча діяльність припала на другу половину VIII століття до нашої ери, охоплюючи правління п’яти царів – Уззії, Йотама, Ахаза, Хезекії та Манасії. За його життя десять північних племен були захоплені Ассирією (722 рік до н.е.), і на обрії Південного царства Юди замаячив привид вавилонського вигнання. Ісая попередив Ахаза не шукати захисту в Ассирії. Він дорікнув Хезекії за його загравання з вавилонськими посланцями та сподівання на союз з Єгиптом. Він попереджав про загрозу вавилонського полону через розпусту, яка панувала за правління Манасії. За переданням, це Манасія наказав стратити Ісаю – його посадили в порожню колоду і розпиляли надвоє (пор. 2 Царів 21:16; Євреїв 11:37).

Зміст

• 1 – 39

  • Виголошено засудження

    • Юди (1 – 12); інших народів (13 – 23); через вавилонський полон (24 – 27); Самарії та Юди (28 – 35); Ассирії (Ашшуру) (36 – 39)

• 40 – 66

  • Запропонована втіха

    • Через відновлення (40 – 48); прихід Месії (49 – 57); звільнення від гріха (58 – 66)

Головна тема

У своїх проповідях Ісая застерігав Божий народ від утворення союзів з іноземними народами, адже таким чином він звертався до язичницьких держав для забезпечення свого соціального добробуту та військового захисту. Натомість Божий народ мусив довіряти Господу і повністю покладатися на Нього, незалежно від того, яка складалася політична ситуація. Хоча Ісая не був передусім соціальним реформатором (як Амос), але він чітко визначив соціальні «хвороби» сучасного йому суспільства як ознаки загального духовного занепаду та відступництва. Як і всі Божі пророки, Ісая засуджував відхід людей від Бога, попереджав про неминучі наслідки їх відступництва (тобто покарання від Бога), а потім пропонував Боже прощення та відновлення за умови їх покаяння. У цю головну мету проповідей Ісаї вплетені часті посилання на остаточне вирішення проблеми гріха: Христа. Ісая говорить про особу та діяльність Ісуса більше, ніж будь який інший пророк (наприклад, 1:18; 7:14; 9:5–6; 11:1–2, 10; 40:3; 48:16; 53; 61:1–3).

ІСАЯ

1:17 aВ деяких давніх версіях – дорікайте пригнобленим.

[1:18] На відміну від фальшивих релігій, які націлені більше на емоційний відгук, ніж на розумове осмислення (наприклад, 1 Царів 18:26–29), релігія Бога Біблії вимагає логічного та ретельного міркування, щоб дійти до істини, яку, за Божим задумом, усі могли зрозуміти й прийняти. Слово, перекладене в цьому вірші як «посперечаємося» або «будемо правуватися» у І. Огієнка, означає брати участь у суперечці або обстоювати свою справу (як у судовому процесі). Дивіться Йова 23:7. Потрібно обдумувати інформацію, яку пропонує Бог, правильно міркувати про неї та розуміти її (Дії 8:30), роблячи лише виправдані висновки (1 Солунян 5:21). Дивіться також терміни, які описують використання Павлом логічної аргументації в Дії 9:22; 17:2, 17; 18:4; 19:8 і 28:23. Порівняйте з Римлян 12:2; 1 Івана 4:1. Дивіться також Спеціальний розділ на стор. 649.

1:29 aЗа масоретським текстом, Септуаґінтою і Вульгатою; в деяких єврейських манускриптах і Таргумі – ви.

[2:1–3] Натхненне передбачення Ісаї містить чотири важливі компоненти, які характеризують майбутні події: 1) коли? – «останні дні»; 2) де? – «Єрусалим»; 3) хто? – «всі народи» і 4) що? – «Господній дім». Багато хто вважає, що ці події ще не відбулися. Однак у день П’ятидесятниці, як описано в Дії 2, кожен аспект цього пророцтва Ісаї досяг свого кульмінаційного виконання: 1) Петро (вірш 17) процитував пророка Йоіла (3:1), засвідчивши, що «останні дні» вже настали; 2) події того дня відбулися в Єрусалимі (Дії 1:12); 3) там зібралися євреї «з кожного народу під небом» (вірш 5) і 4) наслідком цієї події стало встановлення Господнього дому – Церкви Христа (вірш 47; 1 Тимофія 3:15), про яку в решті Нового Заповіту говориться як про вже існуючу (як у 1 Петра 2:5; 4:17).

[6:9–10] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що вчення Ісуса зустріне опір. Див. Матвія 13:14–15; Івана 12:40.

7:3 aБукв. Залишок повернеться
7:14 aБукв. Бог з нами

[7:14] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи Його непорочне зачаття (Матвія 1:20; Луки 1:35) і Його божественне ім’я (Матвія 1:23).

7:20 aТобто, Євфрату
8:1 aЄвр. Магер-шалал-хаш-баз
8:7 aТобто Євфрату
8:8 aБукв. Бог з нами
8:10 aЄвр. Іммануїл

[8:14] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус стане «каменем спотикання» та «скелею спокуси» для людей (1 Петра 2:8).

[9:1–2] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи служіння Христа в Галілеї (Матвія 4:13–16).

9:3 aЗа Кере і Таргумом; в Кетібі та Вульгаті – не помножив радість; в Септуаґінті – Ти скинув більшість народів у Своїй радості.

[9:5] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи народження Христа (Луки 1:31; 2:11). Цей вірш також підтверджує той факт, що Ісус поділяє божественність із Божеством, оскільки Його названо «Сильним Богом».

[9:6] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи вічне Царство Христа (Луки 1:32–33). Його правління почалося в день П’ятидесятниці зі встановленням Церкви (Дії 2:33). Див. Євреїв 10:12 і 1 Петра 3:22.

10:16 aЗа Біблією Бомберга; в масоретському тексті і сувоях Мертвого моря – ЙХВХ (ГОСПОДЬ).
10:30 aЗа масоретським текстом, Таргумом і Вульгатою; в Септуаґінті та сирійських перекладах – слухай її, о Анатоте.

[11:1, 10] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус буде нащадком Єссея (Луки 3:32).

[11:2] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус буде помазаний Святим Духом (Матвія 3:16; Марка 1:10).

[11:6 і далі] Це не є посиланням на якесь майбутнє тисячолітнє царство на землі, а скоріше відсилка на життя в Царстві Христа – Церкві, яка була заснована в день П’ятидесятниці (Дії 2), яка належить Христу і над якою Він зараз царює (Дії 2:33; 5:31; Ефесян 1:20; Євреїв 1:3, 13; 8:1; 10:12–13; 12:2; 1 Петра 3:22). Дивіться також стор. 441, 481, 703, 871.

[11:10] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що навіть язичники будуть шукати Його (Івана 12:20–21), і що Він буде нащадком Єссея.

11:15 aВ масоретському тексті і Вульгаті – повністю знищить; в Септуаґінті, сирійських перекладах і Таргумі – висушить.
bТобто Євфратом
12:2 aВихід 15:2
14:12 aБукв. Денна зоря
15:2 aБукв. дому
15:4 aЗа масоретським текстом, Таргумом і Вульгатою; в Септуаґінті та сирійських перекладах – нутро.
15:5 aАбо Третьому Еґлаті, невідоме місто (пор. Єремії 48:34).
15:9 aЗа масоретським текстом і Таргумом; в сувоях Мертвого моря і Вульгаті – Дібона; в Септуаґінті – Рімона.
bЗа масоретським текстом і Таргумом; в сувоях Мертвого моря і Вульгаті – Дібон; в Септуаґінті – Рімон.
17:2 aЗа масоретським текстом і Вульгатою; в Септуаґінті – він буде покинутий навіки; в Таргумі – його міста будуть покинуті й спустошені.
17:8 aЄвр. Ашерім, ханаанські божества
17:9 aВ Септуаґінті – хівійці; в Таргумі – спустошені; у Вульгаті – як плуги.
bВ Септуаґінті – аморейці; в Таргумі – в руїнах; у Вульгаті – збіжжя.
18:7 aЗа сувоями Мертвого моря, Септуаґінтою і Вульгатою; масоретський текст опускає від; в Таргумі – для.
19:7 aТобто, Нілі.
19:13 aТобто, давнього Мемфісу
19:15 aПорівняйте Ісаї 9:14–16
19:18 aВ деяких єврейських манускриптах, арабських перекладах, сувоях Мертвого моря, Таргумі та Вульгаті – сонця; в Септуаґінті – Азедек (букв. праведності).
20:1 aАбо головнокомандувач

[20:1] Відсутність археологічних даних є причиною висування одного з улюблених аргументів проти Богонатхненності Біблії. Скептики неодноразово заявляли, що Біблія надає хибну інформацію про ту чи іншу особу, місце абощо просто тому, що не було виявлено жодних археологічних доказів, які б підтверджували такі твердження в Біблії. Протягом кількох століть цей вірш містив єдину згадку про Саргона, царя Ашшура (Ассирії).

Чи могла Біблія помилитися? Зрештою, було знайдено багато написів та археологічних знахідок з Ассирійської імперії, але в жодній з них не згадувалося про Саргона з Ісаї 20. Навіть у добре відомому списку ассирійських царів Саргона помітно пропущено. Але в 1843 році Поль Еміль Ботта завдав нищівного удару цьому аргументу. Почувши про невелике містечко Хорсабад в Іраку, Ботта почав шукати там стародавні цеглини з клинописним письмом. Він не тільки знайшов багатий склад таких цеглин, але й зробив одне з найвеличніших відкриттів в історії археології. Під багатьма культурними шарами ґрунту він знайшов руїни палацу царя Саргона, які простягалися вздовж однієї сторони пагорба. Цей палац був такого розміру, що його описали як «імовірно, найзначніший палац, який коли-небудь бачив світ, площею понад 101 квадратний кілометр». Серед руїн було знайдено численні написи, в яких Саргон докладно описував свої військові завоювання. Не останнє місце серед них займає особливо показовий напис, у якому розповідалося про його дії проти Ашдоду, того самого міста, про яке йдеться у цьому вірші. Зайве казати, що ніхто не може звинуватити Ісаю в наданні неточної історичної інформації стосовно царя Саргона.

21:8 aВ сувоях Мертвого моря – тоді сторож закричав.
22:19 aСептуаґінта опускає він тебе скине; в сирійських перекладах, Таргумі і Вульгаті – я тебе скину.
23:1 aЗахідні землі, особливо Кіпр.
23:2 aЗа масоретським текстом і Вульгатою; в Септуаґінті і Таргумі – ті, що перепливають води; в сувоях Мертвого моря – твої посланці, що перепливають море.
23:3 aТобто Нілу
23:10 aТобто Нілом
[23:1] Докладніше про дивовижне пророцтво про Тир див. Єзекіїла 26.
[24:1 і далі] Не є посиланням на майбутню скорботу на землі. Докладніше про це дивіться на стор. 520.
26:19 aЗа масоретським текстом і Вульгатою; в сирійських перекладах і Таргумі – їхні мертві тіла; в Септуаґінті – ті, що в гробах.
27:2 aЗа Таргумом; в масоретському тексті (Biblia Hebraica Кіттеля), Біблії Бомберга і Вульгаті – виноградник червоного вина; в масоретському тексті (Biblia Hebraica Stuttgartensia), деяких єврейських манускриптах і Септуаґінті – насолоди.
27:9 aЄвр. Ашерім, ханаанські божества
27:12 aТобто Євфрату

[28:16] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що ті, хто вірять у Христа, не будуть посоромлені (1 Петра 2:6).

29:1 aТобто Єрусалим

[29:13a] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що сучасники Ісуса виявлятимуть лицемірний послух (Матвія 15:8).

[29:13б] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що поклоніння сучасників Ісуса буде марним (Матвія 15:9). Див. Ісаї 29:13.

30:7 aБукв. Рагав сидить без діла
33:2 aСептуаґінта опускає їм; в сирійських перекладах, Таргумі і Вульгаті – нам.
33:8 aЗа масоретським текстом і Вульгатою; в сувоях Мертвого моря – свідків; Септуаґінта опускає міста; в Таргумі – вигнав їх з їхніх міст.

[34 і 35] У цих розділах ідеться не про майбутній Армаґедон, а про виголошення Божого суду над ворогами Його народу в історії (зауважте відсилку на Едом у 34:5 і далі). У 35-му розділі йдеться про чудові благословення, які ми вже тепер маємо відчути в Царстві Христа на землі, тобто новозавітній Церкві Христа, яка виникла в день П’ятидесятниці (Дії 2).

36:2 aТитул, імовірно, начальник штабу або губернатор
37:36 aАбо Ангел
38:11 aЄвр. Ях Ях
bЗа деякими єврейськими манускриптами; в масоретському тексті і Вульгаті – рештою; Септуаґінта опускає з мешканцями землі; в Таргумі – на землі.
38:14 aЗа Біблією Бомберга; в масоретському тексті і сувоях Мертвого моря – Господи.
38:15 aЗа масоретським текстом і Вульгатою; в сувоях Мертвого моря і Таргумі – Чи скажу Йому; Септуаґінта опускає першу частину вірша.

ЧИ БІБЛІЯ НАВЧАЄ, ЩО ЗЕМЛЯ ПЛОСКА?

Деякі люди стверджують, ніби Біблія навчає, що Земля плоска. Вони часто посилаються на такі уривки як Ісаї 40:22 на підтвердження таких тверджень. Але чи насправді з цього віршу (або інших подібних віршів) випливає, що Земля плоска?

ПОВАЖАЙТЕ ЖАНР ТЕКСТУ

Окрім Ісаї 40:22, теоретики «плоскої Землі» висувають цілу низку біблійних уривків на підтвердження своїх аргументів (наприклад, Ісуса Навина 10:12–13; 1 Хронік 16:30; Псалом 92:1; 95:10; 103:5). Одразу помітно, що майже кожен текст, цитований на користь позиції «плоскої Землі», належить до поетичного контексту. Щоби читати Біблію відповідально, потрібно поважати особливості літературного жанру, який ми читаємо. Поезію слід сприймати інакше, ніж прозу; вона більш експресивна, емоційна, метафорична. Насправді, буквальне сприйняття біблійної поезії в деяких випадках може спотворити чітке біблійне вчення в інших місцях і призвести до переконання, що існує багато богів, а не один Бог (Вихід 15:11; Псалом 85:8), що люди насправді є богами (Псалом 81:6), що грім є голосом Бога (2 Самуїла 22:14), що Бог вбиває морських чудовиськ (Псалом 73:12–14) і має крила (Псалом 60:5). Очевидно, що ці уривки не слід розуміти буквально. Отже, здорове розуміння характеристик поетичного жанру утримує нас від помилкових висновків при тлумаченні поетичних творів. Наполягати на тому, що метафоричну мову слід тлумачити буквально, означає суперечити початковому наміру автора.

ПОВАЖАЙТЕ АУДИТОРІЮ

Окрім поваги до наміру автора, потрібно також поважати розуміння аудиторії. Можна часто почути, як складні космічні процеси виражені феноменологічною мовою – тобто, так, як вони виглядають з Землі, або в термінах, які ми можемо зрозуміти. Навіть сьогодні ми говоримо про те, що сонце «сходить і заходить», хоча практично кожен учень четвертого класу знає, що з наукової точки зору це не так. Тому нас не повинно дивувати, що і в Біблії зустрічаються подібні вислови (Буття 28:11; Ісуса Навина 10:13; єврейська ідіома «сонце уходить»). Ми також кажемо, що дощ «ллє» з неба, хоча з уроків географії нам всім відома правда про кругообіг води в природі. Так само і Святе Письмо описує дощ так, ніби він зберігається у небесних сховищах (Буття 1:7; Псалом 148:4). Якби Бог написав про ці процеси у термінах сучасної астрономії та метеорології, це навряд чи принесло б користь давнім євреям. Ми знаємо, що Бог не є Богом безладдя (1 Коринтян 14:33) і що Він завжди говорить правду (Тита 1:2), але при цьому Він зважає на людей і висловлює істини такими словами, які люди можуть зрозуміти (як у Йова 38 – 41). Міряти біблійні висловлювання за сучасними науковими стандартами – значить не зважати на первісну аудиторію Святого Письма. Автори біблійних текстів були натхнені Богом – на відміну від тих, кому були адресовані їх писання.

ЧИ ЗЕМЛЯ ДІЙСНО ПЛОСКА? ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ

Отже, як ці міркування пов’язані з формою Землі? Незважаючи на попередні вимоги щодо читання та тлумачення Святого Письма, в Біблії немає жодного вірша, в якому б ішлося, що Земля плоска. Ані в прозаїчних, ані в поетичних текстах, висловлених феноменологічною або метафоричною мовою, ми не знаходимо жодного вірша, який говорить про плоску Землю. Теорія «плоскої Землі» є інтерпретаційним висновком, зазвичай заснованим на поетичній гіперболі (перебільшенні). Але чи є «плоска Земля» точним висновком? Як ми побачимо, зовсім не очевидно, що Біблія навчає, ніби Земля плоска.

Ісаї 40:22: Плоска Земля?
Золотим текстом, в якому йдеться про сферичну форму Землі, є Ісаї 40:22: Бог «сидить на крузі землі». Довгий час стверджувалося, що тут передбачається сфера, або куля, адже Бог не міг сидіти на чомусь плоскому. Звісно, що таке буквальне прочитання цього віршу ігнорує поетичний контекст і очевидний антропоморфізм. Проте теоретики «плоскої Землі» зазначають (цілком доречно), що єврейське поняття, що означає «коло» (חוג, хуґ), не обов’язково стосується сфери. Натомість, кажуть вони, цей термін стосується диска, таким чином натякаючи на плоску Землю. Дійсно, переклад цього терміну давньогрецькою подано як γῦρος (їрос), або «кільце». Крім того, слово «на» (על, ‘ал) також можна перекласти як «над», не передбачаючи прямий контакт із об’єктом («понад» у І. Огієнка). Отже, цей уривок не обов’язково говорить про сферичну форму Землі, але й не означає, що вона плоска.

Єдиною прямою паралеллю до фразеології Ісаї 40:22 є Йова 22:14, де поетично сказано, що Бог «проходить круг (חוג, хуґ) неба». У більшості сучасних англійських перекладів термін, який зазвичай перекладається як «коло», у цьому контексті означає «звід» (наприклад, ASV, RSV, ESV, NIV). Звід викликає в уяві зображення Землі із закругленою вершиною, немов чаша. Іншими словами, форма Землі сприймається (хоч і поетично) як купол. Незрозуміло, чому одне й те саме єврейське слово в англійських перекладах Ісаї 40:22 подане як «коло», а в Йова 22:14 – як «звід», але в Новому перекладі короля Якова переклад цього слова послідовний в обох віршах. Оскільки в обох уривках вживається слово חוג (хуґ), воно повинно перекладатися однаково; і опуклий «звід», мабуть, є кращим варіантом, ніж «коло».

Стародавні мислителі Близького Сходу зазвичай уявляли Землю чашоподібною з твердою, опуклою вершиною (Йова 37:18), яка була покрита водою (Йова 26:10). Говорячи поетичною мовою, Бог ніби «вирізьбив звід» ( חקחג , хок хаґ) над Землею, що могло вказувати на обрій або на куполоподібне склепіння понад небом (Йова 26:10; Приповісті 8:27). Суть у тому, що Бог відокремлює Землю від сховища води (пор. Буття 1:7) і таким чином прокладає понад небом канал, щоб утримувати її. Знову ж таки, ці уривки є частиною поетичного контексту, а як уже було зазначено, небезпечно нав’язувати образній мові буквальне значення. На відміну від Бога, друзі Йова навряд чи мали досконале наукове розуміння природних процесів, і в будь-якому випадку їхні промови наведені в характерному стилі єврейської поезії з притаманними їй перебільшеннями. Тож їхні слова просто відображають популярне уявлення про абсолютну верховну владу Бога над природою. Тим не менш, одне можна сказати точно: в них ніде немає й думки про плоску Землю. Безперечно, «круг землі» є метафорою, але навіть метафорично це не розуміється як плоске.

Слід зазначити, що єврейська Біблія не має еквівалента для поняття «сфера», яке в сучасному івриті є запозиченим словом ספירה (сефіра). Слово «куля» (דור, дюр) зустрічається в Ісаї 22:18, але з Ісаї 29:3 (єдине інше місце, де воно зустрічається) ясно, що воно стосується «згортку» предметів, які оточували центральний об’єкт – «довкола». Похідна від нього форма дієслова зустрічається для опису складених в купу і, можливо, «зв’язаних» кісток (Єзекіїла 24:5). Іншими словами, цей термін не міг адекватно описати форму такого об’єкта. Тож, авторам єврейської Біблії просто не вистачило словникового запасу, щоб описати ідеально круглий предмет. Ми не можемо очікувати, що вони зможуть передати те, для чого у них просто не було відповідних слів.

Ісуса Навина 10:12–13: Сонце стало
Ще одним аргументом в просуванні ідеї про те, що Біблія навчає про «плоску Землю», є посилання на переривання руху сонця, що ніби «доводить» цю теорію. В уривку повідомляється: «І сонце стало ( דמם, д-м-м), і місяць стояв ( עמד, м-д), доки народ не помстився своїм ворогам… Сонце стало ( עמד, м-д) посеред неба, не пішло на захід, як звичайний день» (Ісуса Навина 10:13). За твердженнями теоретиків «плоскої Землі», які, очевидно, також захищають геоцентричну модель Сонячної системи, цей уривок підтверджує їхню позицію. На їх думку, згідно зі стандартною геліоцентричною моделлю, «стояння» Сонця взагалі не перерве хід дня, адже це Земля обертається навколо Сонця. Для того, щоб Біблія та геліоцентрична модель були правдивими, Землі потрібно призупинити обертання навколо своєї осі, щоби здавалося, ніби Сонце зупинилося. Але ж у Біблії не написано, що Земля зупинилася; там написано, що Сонце зупинилося. Тому теоретики «плоскої Землі», приймаючи геоцентричну модель, стверджують, що Земля має бути нерухомою, а Сонце – обертатися навколо неї.

Таке міркування порушує один із вищезгаданих принципів: неприйняття до уваги рівня розуміння аудиторії. Книга Ісуса Навина не була написана для ізраїльтян, які перебували в космосі. З точки зору людей, які жили на землі, «день» (або «денне світло», євр. יום, йом) було подовжено. Оскільки тривалість дня вимірюється за сонцем, воно повинно було припинити свій «хід» (בוא, бо). І справді, їм здалося, що «сонце стало посеред неба». Це явний приклад використання феноменологічної мови, і це просто означає, що той день був надзвичайно довгим. Світлий період дня було дивним чином подовжено, щоб дати Божому народу більше часу для перемоги над ворогами. Це найпростіше пояснення цього тексту, яке до недавнього часу практично не заперечувалося. Але навіть якщо уривок з Ісуса Навина 10:13 і використовується для захисту геоцентричної моделі всесвіту (на нашу думку, помилкової), він все одно жодним чином не натякає на форму Землі. Тож, тим, що просувають ідею «плоскої Землі» треба шукати докази деінде.

«Нерухомі» уривки
Низка біблійних уривків стверджує про нерухомість Землі (наприклад, 1 Хронік 16:30; Псалом 92:1; 95:10; 103:5). Їх часто пропонують як «очевидне» обґрунтування того, що Земля плоска. Але вони не витримують навантаженої на них ваги. Жоден із цих уривків не обов’язково має на увазі плоску Землю, і навіть якщо їх і можна було б цитувати як доказ геоцентричної моделі всесвіту, зауважте, що кожен із них знаходиться в поетичному контексті. Якщо змусити теоретиків «плоскої Землі», які вірять у Біблію, зважити на всі наслідки буквального тлумачення цих уривків, їм довелося б наполягали на тому, що Земля не обертається ні навколо Сонця, ні навколо своєї осі. І якщо Земля зафіксована нерухомо й назавжди, Бог ніколи не зможе її знищити, оскільки її розпад порушить її нерухомість (2 Петра 3:10). Але, звичайно, ці поетичні уривки не слід сприймати буквально.

Оскільки в кожному уривку використовуються подібні вислови, які слугують тій самій меті, розглянемо лише один з них як приклад. У Псалмі 95:10 сказано: «Адже твердо стоїть світ, – він не захитається». Особливо заслуговують на увагу два єврейських слова. Одним з них є «твердо стоїть» (כון, кун). Цей термін в основному стосується не «твердо визначеного» положення, а скоріше «твердо визначеної» постійності. Це можна сказати про царство Давида, яке було «твердо встановлено» (1 Самуїла 20:31; 2 Самуїла 7:16; 1 Царів 2:12), або про міста, які були «встановлені» (Аввакума 2:12). Це дії передбачуваної постійності.

Стосовно фізичного світу цей термін використовується не тільки щодо Землі, але й щодо небесних тіл. Сонце, місяць і зірки «засновані» Богом (Псалом 8:4), як і небо «затверджене» Ним (Приповісті 3:19). Чи означає це, що Біблія не передбачає руху небесних тіл? Якщо сприймати ці уривки буквально, треба було б сказати, що ніде у всесвіті жодне астральне тіло не рухається по своїй орбіті. Це, звичайно, неправда, оскільки навіть стародавні астрономи могли наносити на мапи зірки та позначати рухи різних небесних тіл, оскільки вони позначали «пори, дні та роки» (Буття 1:14). Отже, якщо наполягати на буквальному трактуванні цих поетичних уривків, то виходить, ніби Біблія навчає, що Земля і всі космічні тіла статичні. Але чи це має намір повідомити Біблія? Звісно ні. Насправді в іншому місці Святе Письмо підтверджує рух небесних тіл (Юди 13). Біблія просто навчає, що за Божим задумом Його творіння має діяти за визначеними, надійними законами; ось у якому сенсі світ «твердо стоїть».

Інший єврейський термін, מוט (мут), перекладається як «хитатися, ворушитися». Оскільки Земля не «хитається», вона повинна бути плоскою, чи не так? Проте це слово принципово не стосується зміни розташування; його значення протилежне «твердому стоянню», що виражено словом כון (кун). Святе Письмо проголошує, що праведник «не похитнеться» (Псалом 20:8; Приповісті 10:30), звісно, не маючи на увазі, що праведник паралізований, але що він може почуватися безпечно у своєму житті. У цьому сенсі «хитатися» означає бути незахищеним, невпевненим і ненадійним. Термін מוט (мут) часто перекладається як «схибити» (Псалом 65:9) і може використовуватися для погано сконструйованих об’єктів, які можуть впасти (Ісаї 40:20; 41:7).

Значення цього слова щодо будови світу зрозуміле. Земля «стоїть твердо» в тому сенсі, що вона добре спроектована і добре побудована, і тому функціонує без відхилень, саме так, як і задумав Творець. Наш світ безпечний і надійний. Пора сівби та жнив, постійний дощ, рух астральних тіл свідчать про те, що Земля «стоїть твердо» в тому сенсі, який вкладав у цей вислів автор. Дерек Кіднер слушно зауважує: «Перший і останній рядки вірша 10 [Псалом 95] додатково пояснюють, що це є пророцтвом про досконале управляння, а не проголошення – серед всього іншого! – обертання Землі». Якщо уривки, в яких ідеться про «непохитність» Землі, сприймати буквально, вони не узгоджуватимуться з рештою Святого Письма. І навіть якщо наполягати на їх буквальному тлумаченні, вони все одно не навчають, що Земля плоска. Тексти Писання про «непохитну Землю» найкраще сприймати як поетичні роздуми про світ, створений для розквіту життя.

ВИСНОВОК

Уривки, які зазвичай цитують на користь теорії «плоскої Землі», належать до поетичного контексту, і тому потрібно бути дуже обережними, щоб не сприймати їх буквально. Однак, навіть якщо й вирішити сприймати кожен біблійний уривок буквально, все одно неможливо буде знайти чітке підтвердження теорії «плоскої Землі». Слід також зазначити, що навіть уривки, в яких може йтися про «сферичну Землю», належать до поетичного контексту, сповненому метафор і перебільшень. Отже, у єврейській Біблії немає офіційної «позиції» щодо форми Землі, сферичної чи плоскої. Описи форми Землі в Біблії слід відносити до тієї самої категорії, що про сонце, яке має «крила» (Малахії 4:2), або про «руку» Бога (Вихід 6:6; 1 Царів 5:3). Це очевидні метафори, і мало хто у здоровому глузді сприйматиме їх буквально. Але знову ж таки, навіть якщо сприймати поезію буквально та ігнорувати всі гіперболи та метафори в Святому Письмі, все одно неможливо знайти чіткого твердження, що Земля плоска.

40:3 aЗа масоретським текстом, Таргумом і Вульгатою; Септуаґінта опускає в пустелі.
40:6 aЗа сувоями Мертвого моря, Септуаґінтою і Вульгатою; в масоретському тексті та Вульгаті – він.
40:12 aЗа масоретським текстом, Септуаґінтою і Вульгатою; в сувоях Мертвого моря – води моря; в Таргумі – води світу.
41:29 aЗа сувоями Мертвого моря, сирійськими перекладами і Таргумом; в масоретському тексті і Вульгаті – нікчемні; Септуаґінта опускає перший рядок.

[42:1–4] Месіанське пророцтво, цитоване в Матвія 12:18–21.

[42:6] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус буде світлом для язичників (Луки 2:32; Дії 13:47).

[44:6] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, пов’язуючи Ісуса з тією ж божественною природою, що й Бог (Об’явлення 1:11, 17; 2:8; 22:13).

45:2 aВ сувоях Мертвого моря – гори; в Таргумі – зруйную мури; у Вульгаті – впокорю великих землі.

[45:1–7] Ісая яскраво описав, як Бог знищить могутнє Вавилонське царство, «окрасу царств» (13:19). Пишучи так, ніби це вже сталося (прийом, широко відомий як «пророче досконале» і часто використовуваний у Старому Заповіті, щоби підкреслити абсолютну впевненість у здійсненні написаного; див. Ісаї 53), Ісая проголосив падіння Вавилона (21:9). Потім він провістив, що Вавилон впаде під натиском мідійців і персів (Ісаї 13; 21:1–10). Пізніше він проголосив, що «золоте місто» (Вавилон) буде завойоване Киром (44:28; 45:1–7). Це дивовижне пророцтво, особливо тому, що Кир народиться лише через 150 років після того, як Ісая написав ці слова.

Ісая передбачив не лише те, що Кир повалить Вавилон, але й що він як «помазаник» і «пастир» Господа Бога, звільнить євреїв із полону та допоможе їм повернутися до Єрусалиму, щоби відбудувати храм. Усе це було записано майже за 200 років до того, як Кир завоював Вавилон (у 539 році до н.е.). Дивовижно! Якщо ви сумніваєтеся в правдивості цієї історії, світська історія підтверджує, що всі ці події й справді відбулися. В історії справді був чоловік на ім’я Кир, який правив Мідо-Перською імперією. Він дійсно завоював Вавилон. І, як і пророкував Ісая, він сприяв поверненню євреїв до Єрусалиму та відбудові ними храму.

[45:7] Якщо Бог всеблагий, як Він може спричиняти зло чи лихо? По-перше, цей вірш не може вважатися посиланням на моральне зло (порочність), оскільки воно суперечить безкінечно святій природі Бога (Ісаї 6:3). Він «вірний, у Ньому немає несправедливості» (Второзаконня 32:4). Він «не може погодитися з беззаконням» (Псалом 5:5). Також не можна припускати, що цей вірш стосується первісного творіння Бога, оскільки наприкінці тижня творіння «поглянув Бог на все, що створив, – і ось, воно дуже добре» (Буття 1:31).

Контекст Ісаї 45:7 разом із кількома уривками подібного значення розкриває правду цього питання. Бог через пророка Ісаю пророчо сповістив перському цареві Киру (за півтора століття до народження монарха!) Свій намір використати його як знаряддя Своєї святої волі. В Ісаї 45:1 7 міститься величне ствердження повсюдної верховної влади Всемогутнього Бога; і справді, немає більше Бога, за винятком Його (вірш 5). Зверніть увагу, як слово «лихо», або «зло», вживається в очевидному контрасті зі словом «мир». Ісая просто стверджував, що Бог має силу створювати мирні умови або спричиняти фізичне знищення. Розглянемо інший вірш. Бог попередив ізраїльтян, що якщо вони укладуть союз з Єгиптом, Він наведе на них лихо (тобто покарання, пор. Ісаї 31:1–2). Знову ж таки, описуючи майбутній суд над стародавнім Вавилоном, пророк проголосив: «Тож на тебе прийде зло, і не знатимеш, як відворожити його. На тебе впаде нещастя, якого не зможеш вгамувати. І раптово не тебе прийде знищення, і не усвідомиш» (Ісаї 47:11). Таким чином, «зло», яке навів Бог, було спустошенням – через їхнє нечестя! Богослови помітили, що слово «зло» можна використовувати в суто світському значенні для позначення фізичної травми (Єремії 39:12) або часів лиха (Амоса 6:3) – саме це значення мається на увазі в Ісаї 45:7.

[45:23] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус судитиме всіх (Римлян 14:11).

[Розділ 49 і наступні] зосереджені на Ісусі як Месії та славі месіанської доби, яка почалася, коли Він прийшов на землю в першому столітті нашої ери.

49:5 aЗа Кере, сувоями Мертвого моря і Септуаґінтою; в Кетібі – не був зібраний.
49:17 aВ сувоях Мертвого моря, Септуаґінті, Таргумі та Вульгаті – будівничі.
49:24 aЗа масоретським текстом і Таргумом; в сувоях Мертвого моря, сирійських перекладах і Вульгаті – сильного; в Септуаґінті – несправедливо.

[50:6a] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що Ісус підставить спину тим, хто битиме Його (Матвія 27:26).

[50:6б] Месіанське пророцтво, яке підтверджує натхненність Біблії, передвіщаючи, що на Ісуса будуть плювати (Матвія 26:67; 27:30; Марка 10:34).

[51:6] У ХІХ столітті, завдяки постійному розвитку науки, було відкрито другий закон термодинаміки – один із найфундаментальніших законів, що керують всесвітом. Матерія та енергія приходять у стан більшого безладу та розпаду, збільшуючи «ентропію». Цей незворотній процес означає, що всесвіт зношується, поступово вичерпуючи свою корисну енергію. Хоча цей закон не було відкрито до початку ХІХ століття, натхненні автори Святого Письма стверджували його істинність ще тисячі років тому (пор. Євреїв 1:10–11; Псалом 101:26 28; Матвія 6:19). Знову ж таки, концепція творіння повністю гармонує з наукою.

52:5 aВ сувоях Мертвого моря – глузують; в Септуаґінті – дивуються і голосять; в Таргумі – хваляться; у Вульгаті – чинять несправедливо.